31 Січня, Вівторок

 Тема блоку: "Дбаємо про здоров'я"

Тема тижня: "Продукти харчування"

Ранкова Гімнастика

Щоб росли ми вмілими,

Сильними, сміливими,

Покажемо, які ми вправні,

Дружно виконаємо вправи

Рекомендоване спостереження

Розвиток мовлення і культура мовленнєвого спілкування (навчання елементам грамоти) синхронне

Тема: Читання складів, слів. Складання речень за малюнками і графічними схемами.

Мета: продовжувати вчити дітей розгадувати прості кросворди; формувати навичку читання; розвивати вміння складати речення й розповіді за малюнками; виховувати старанність, інтерес до навчання.

Речення — це слово або група слів, що виражають закінчену думку та завершену інтонацію. Завершена інтонація на письмі передається розділовим знаком (крапкою, знаком оклику, знаком питання та ін.), в усному мовленні — паузою.

Розгадай кросворд

Ознайомлення з соціумом, природним довкіллям

Тема: Переказ казки «Лисиця та рак». Дидактична вправа «Згадай...» 

Мета: ознайомити дітей з творчістю І.Франка, активізація словникового запасу, навчати розуміти казку, характеризувати її героів та давати оцінку їхнім вчинкам; розвивати пізнавальні здібності дітей, усне мовлення, логічне мислення; виховувати повагу одне до одного, прищеплювати почуття дружності, ввічливості.

Словникова робота:

Глузувати - насміхатися, осміювати, кепкувати.

Побилися об заклад - посперечалися, з кимось посперечатися.

Клешні - кінцева частина ноги рака.

Головна думка казки: не слід насміхатися над слабшими. А там де силу не можна проявити, то завжди можна розум.

Художньо-продуктивна діяльність (Музична діяльність )

                         https://grabareva0310.blogspot.com/

Народознавство

Українська народна казка «Заєць-хвалько»

Був собі заєць у лісі. Влітку було йому добре, а взимку погано – доводилось до села ходити, на току овес красти. Приходить він якось на тік, а тут уже зайців цілий табун. 

От він почав перед ними вихвалятись: – У мене не вуса, а вусища, не лапи, а лапища, не зуби, а зубища – я нікого не боюсь!

Зайці й розповіли тітці вороні про цього хвалька. Тітка ворона пішла хвалька шукати та й знайшла його під кущем. Побачив її заєць, злякався:

– Тітонько вороно, я більше не хвалитимусь!

– А як ти хвалився?

– Та що в мене не вуса, а вусища, не лапи, а лапища, не зуби, а зубища.

Поскубла вона його трошки й відпустила.

– Гляди, більше не хвались!

Одного разу сиділа ворона на паркані, собаки її схопили, почали душити. Побачив заєць: «Треба ворону рятувати! Як же їй допомогти?»

Вискочив він на горбок і сів. Собаки побачили зайця, кинули ворону – та за ним. Ворона враз підлетіла й на високе дерево сіла. А заєць від собак утік.

Трохи згодом зустріла знову ворона цього зайця й каже: – От тепер ти не хвалько, а хоробрий молодець!